Джиббінг

0
1


Тяга до гострих відчуттів, бажання пересититися кров адреналіном кружляє голову багатьом спортсменам. І часом їм вже не вистачає висоти, яка стискає нерви, немов лещата, небезпеки, яка супроводжує їх кожен день або різких схилів, що стали для таких спортсменів буденністю. Вони хочуть чогось нового, незвіданого, того, що не випробовували раніше. Так і народжуються нові види спорту, нові екстремальні розваги і способи наситити душу відчуттями.

Джибінг — це акробатичний вид спорту, мета якого полягає в ковзанні по різних поверхнях. Помилково вважати, що джибінг — тільки зимовий вид спорту, існують варіанти використання роликів, скейтборду, сноуборду і навіть лиж. Але найбільшу популярність отримала саме зимова різновид джиббінгу.


Мета спортсмена — ковзання по різного роду гранях. Використовуватися може що завгодно, від граней навколишнього простору, таких як перила, повалені дерева, до спеціально збудованих конструкцій. У разі зимового джиббінгу, спортсмени найчастіше роблять насипи з снігу для створення розгону, а також для приземлення.

Засновником джиббінгу вважається американський райдер Джей Пі Уолкер, який вважає, що для катання на сноуборді не обов’язково їхати на дорогий курорт, все необхідне можна знайти в оточенні.
Суть джиббінгу полягає в пересуванні по натягнутих строп. У змагальному джиббинге використовуються стропи, або спеціально побудовані конструкції. Багато спортсмени воліють використовувати елементи міської архітектури, вважаючи, що така різновид більш цікава й оригінальна.

Необхідна товщина стропи — 50 міліметрів. Вона натягується між двома стовпами або деревами. Додаткову складність доставляє той факт, що стропа залишається рухливою, тобто вона не натягується, як струна. Стропа гойдається, пружинить. Навіть просто встояти на такий стропі — справа складна, потребує певних зусиль, що вже говорити про виконання «трюків».
Головне завдання джиббера — виконати певний рух, після чого повернутися на стропу. Якщо спортсмен стосується землі, вправа не буде вважатися виконаним правильно. Однак, від новачків такого професіоналізму не потрібно. Починаючому джибберу необхідно навчитися тримати рівновагу, ковзати по стропі, а лише потім переходити до нескладних рухів, поступово збільшуючи їх складність.


Особливу популярність у нашій країні джиббінг ще не отримав, але цей доступний і видовищний вид спорту поступово розвивається. В першу чергу це пояснюється його фактичної доступністю. Для початку занять джиббингом не потрібно будівництва дорогих стадіонів, приміщень або тренажерів. Для джиббінгу підійде будь-який парк, в якому є пара дерев чи стовпів. От і все!
При виконанні трюків спортсмен може вибрати один з двох варіантів його виконання. У першому він рухається обличчям вперед (так званий frontside), при другому — спиною (backside). Від складності і якості виконання трюку залежить результат спортсмена, що дозволяє визначити переможця в змагальному джиббинге.

На даний момент немає спільної організації, яка б структурувала всі поняття джиббінгу, внесла б загальні правила змагання, визначила критерії оцінки виконання рухів. Це пов’язано з тим, що джибінг — відносно молодий вид спорту, який щойно отримав свій розвиток.
Безсумнівно, джиббінг чекає велике майбутнє. Цей вид спорту неймовірно привабливий, що привертає до нього все більше й більше глядачів, а також доступний, що стає причиною залучення в нього все більше і більше спортсменів. Джиббінг буде розвиватися і поповнюватися армією шанувальників, які, в кінцевому підсумку, виведуть цей цікавий вид спорту на нові висоти.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here